СПІЛЬНА ЗАЯВА
щодо припинення актів насилля і порушень прав людини
за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності

     1. Ми нагадуємо, що вперше спільна заява щодо прав людини, сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності була представлена Раді ООН з прав людини у 2006 році.
     2. Ми стурбовані повідомленнями про випадки насильства і порушення прав людини за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності, включаючи вбивства, зґвалтування, тортури та кримінальні санкції, які продовжували надходити до Ради від регіональних представників з того часу.
     3. Ми підтримуємо Спільну заяву Генеральної Асамблеї від 18 грудня 2008 року про права людини, сексуальну орієнтацію та ґендерну ідентичність, підтриману державами-членами з усіх п’яти регіонів, та заохочуємо держави висловити підтримку цієї заяви.
     4. Ми схвалюємо той факт, що цим питанням приділяється велика увага з боку міжнародних правозахисних інституцій, включаючи відповідних представників та спеціалізовані комітети ООН, і вітаємо постійну увагу до питань прав людини у контексті сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності в рамках Універсального періодичного огляду. Як нагадав Генеральний Секретар Організації Об’єднаних Націй у своєму зверненні до Ради під час її Спеціального засідання 25 січня 2011 року, Загальна декларація гарантує всім людям основні права без винятку і коли люди зазнають нападів, знущань або ув’язнення через свою сексуальну орієнтацію чи ґендерну ідентичність, міжнародна спільнота зобов’язана реагувати.
     5. Ми вітаємо позитивні зміни з цих питань у кожному регіоні за останні роки, такі як резолюції з прав людини, сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності, що приймалися консенсусно у кожному з останніх трьох років Генеральною асамблеєю Організації Американських Держав; ініціативу Азіатсько-Тихоокеанського форуму національних інституцій з прав людини щодо врахування цих питань у роботі національних правозахисних інституцій у регіоні; рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи [з питань сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності]; зростаючу увагу до цих питань з боку Африканської комісії з прав людини та прав народів, а також численні позитивні законодавчі та політичні ініціативи, прийняті державами на національному рівні в різних регіонах.
     6. Ми зазначаємо, що Рада з прав людини має відігравати свою роль згідно зі своїм мандатом на «утвердження принципу універсальної поваги до захисту всіх прав людини і фундаментальних свобод для всіх, без будь-якої дискримінації, на підставах справедливості та рівності».
     7. Ми визнаємо, що ці питання є делікатними для багатьох суспільств, уключаючи і наше. Ми наголошуємо на важливості діалогу і віримо, що всі ми поділяємо переконання, згідно з якими ніхто не повинен зазнавати стигматизації чи насилля на підставі будь-якої характеристики. Працюючи з цими делікатними питаннями, Рада повинна керуватися принципами універсальності та недискримінації.
     8. Ми закликаємо офіс Верховного комісара з прав людини продовжувати звертати увагу на порушення прав людини за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності й шукати можливості для ведення конструктивного діалогу з метою підвищення розуміння та обізнаності з цих питань у рамках концепції прав людини.
     9. Ми усвідомлюємо свою широку відповідальність у справі припинення порушень прав людини щодо маргіналізованих груп і користуємося цією нагодою, щоби знов наголосити на нашій відданості боротьбі з дискримінацією в усіх її формах.
     10. Ми закликаємо країни-члени вжити заходів для припинення випадків насилля, кримінального переслідування та порушень прав людини за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності, заохочуємо регіональних представників і спеціалізовані комітети ООН, а також інші зацікавлені сторони продовжувати включення цих питань до своїх мандатів, а також закликаємо Раду звертати увагу на ці важливі питання прав людини.

© ВГО «Гей-Форум України», березень 2011 р. (переклад з англійської)